князювання

КНЯЗЮВА́ННЯ, я, с.

1. Дія за знач. князюва́ти.

О Господи! Вложив ти На мене хрест тяжкий, те князювання! (І. Франко);

З приходом на князювання Ігоря у Києві утверджується династія Рюриковичів (Р. Іванченко);

Князювання династії Грімальді в Монако почалося ще в 1419 році й продовжується донині (з наук.-попул. літ.);

Князювання Володимира відкрило нову сторінку нашої давньої історії (з публіц. літ.).

2. Час правління князя.

В другій половині свого князювання Володимир мало воював, жив в згоді з сусідами, більше дбав про внутрішній порядок (М. Грушевський);

– Собор споруджено в часи князювання Ярослава Мудрого... (П. Загребельний);

За князювання Реньє III в Монако було здійснено конституційну реформу, за якою влада князя обмежувалася, а повноваження парламенту розширювалися (з наук.-попул. літ.);

Київська Русь у другій половині Х ст., за князювання Володимира (близько 978–1015 рр.), досягла значного політичного й культурного розвитку (з навч. літ.).

Значення в інших словниках

1. князювання — князюва́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. князювання — -я, с., іст. Дія за знач. князювати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. князювання — Князюва́ння, -ння, -нню, -нням  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. князювання — КНЯЗЮВА́ННЯ, я, с., іст. Дія за знач. князюва́ти. Можна зрозуміти ту постійну й напружену боротьбу руських князів за князювання в Києві, якою характеризується політична історія Русі XII — першої половини XIII ст. (Нариси стар. іст.  Словник української мови в 11 томах
5. князювання — Князюва́ння, -ня с. Княженіе.  Словник української мови Грінченка