князьок

КНЯЗЬО́К, зька́, ч.

1. іст. Пестл. до князь 1.

Смутна Амата пір'я драла, Слізки ронила і вздихала [зітхала], Що Турн-князьок не буде зять (І. Котляревський).

2. Глава невеликого племені, народу і т. ін., що має незначне володіння.

Він зичив гроші не тільки боярам навколо, але й тевтонським князькам на їх зарви зі сусідами (К. Гриневичева);

Сама Ізабелла д'Есте приваблювала найбільше поглядів, хоч не була ні королевою, ні великою володаркою, а тільки дружиною дрібненького італійського князька (П. Загребельний).

Значення в інших словниках

1. князьок — князьо́к іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. князьок — -зька, ч. 1》 іст. Зменш.-пестл. до князь 1). 2》 Голова невеликого племені, народу, що має незначне володіння.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. князьок — КНЯЗЬО́К, зька́, ч. 1. іст. Зменш.-пестл. до князь 1. Смутна Амата пір’я драла. Слізки ронила і вздихала [зітхала], Що Турн-князьок не буде зять (Котл., І, 1952, 177). 2. Голова невеликого племені, народу, що має незначне володіння.  Словник української мови в 11 томах
4. князьок — Князьок, -зька м. ум. отъ князь.  Словник української мови Грінченка