князьок

КНЯЗЬО́К, зька́, ч.

1. іст. Зменш.-пестл. до князь 1.

Смутна Амата пір’я драла. Слізки ронила і вздихала [зітхала], Що Турн-князьок не буде зять (Котл., І, 1952, 177).

2. Голова невеликого племені, народу, що має незначне володіння.

В більшості випадків араби зберігали за місцевими князьками їхні землі й владу, але перетворювали їх у своїх данників (Іст. СРСР, І, 1956, 27);

*У порівн. В селі немає більше «панів», крім Василя Йвановича, і він почуває себе тут маленьким князьком (Вас., І, 1959, 66).

Значення в інших словниках

1. князьок — князьо́к іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. князьок — -зька, ч. 1》 іст. Зменш.-пестл. до князь 1). 2》 Голова невеликого племені, народу, що має незначне володіння.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. князьок — КНЯЗЬО́К, зька́, ч. 1. іст. Пестл. до князь 1. Смутна Амата пір'я драла, Слізки ронила і вздихала [зітхала], Що Турн-князьок не буде зять (І. Котляревський). 2. Глава невеликого племені, народу і т. ін., що має незначне володіння.  Словник української мови у 20 томах
4. князьок — Князьок, -зька м. ум. отъ князь.  Словник української мови Грінченка