князьок

князьо́к

-зька, ч.

1》 іст. Зменш.-пестл. до князь 1).

2》 Голова невеликого племені, народу, що має незначне володіння.

Значення в інших словниках

1. князьок — князьо́к іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. князьок — КНЯЗЬО́К, зька́, ч. 1. іст. Пестл. до князь 1. Смутна Амата пір'я драла, Слізки ронила і вздихала [зітхала], Що Турн-князьок не буде зять (І. Котляревський). 2. Глава невеликого племені, народу і т. ін., що має незначне володіння.  Словник української мови у 20 томах
3. князьок — КНЯЗЬО́К, зька́, ч. 1. іст. Зменш.-пестл. до князь 1. Смутна Амата пір’я драла. Слізки ронила і вздихала [зітхала], Що Турн-князьок не буде зять (Котл., І, 1952, 177). 2. Голова невеликого племені, народу, що має незначне володіння.  Словник української мови в 11 томах
4. князьок — Князьок, -зька м. ум. отъ князь.  Словник української мови Грінченка