князів

КНЯ́ЗІВ, зева, зеве, іст.

Прикм. до кня́зь; належний князеві.

Там лежав князів скарб (І. Нечуй-Левицький);

У величавій церкві св. Богородиці клали на вічний сон тлінні князеві останки (К. Гриневичева);

По цей бік ставу, од степу, розляглась по схилі князева економія (А. Головко);

В останню князеву домовину поклали все, що він мав і за життя: й восьмеро коней у чотирьох кутах, і конюших до кожної пари, й по роботі на всіх ріжках корсти, й золоті кубки та братини, й золоті котли та глечики, – все, як і за життя (І. Білик);

Князеве обличчя поволі набирало бурякового кольору (Ю. Винничук).

Значення в інших словниках

1. князів — кня́зів прикметник  Орфографічний словник української мови
2. князів — -зева, -зеве, іст., етн. Прикм. до князь; належний князеві.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. князів — КНЯЗІ́ВСЬКИЙ (належний князеві), КНЯ́ЗІВ, КНЯ́ЖИЙ, КНЯЗЬКИ́Й заст., діал. З-під піднятих піл залисніла багата князівська постіль, постелена на товстих матрацах (І. Нечуй-Левицький); Він ще не бачив ні одного приїзду князевого, але чути багато чув (Г.  Словник синонімів української мови
4. князів — КНЯ́ЗІВ, зева, зеве, іст., етн. Прикм. до князь; належний князеві. Там лежав князів скарб (Н.-Лев., III, 1956, 302); По цей бік ставу, од степу, розляглась по схилі князева економія (Головко, II, 1957, 189).  Словник української мови в 11 томах
5. князів — Кня́зів, -зева, -зеве Принадлежащій князю. Князева перва жінка. Рудч. Ск. II. 93.  Словник української мови Грінченка