кобзина

КОБЗИ́НА, и, ж., розм., рідко.

Те саме, що ко́бза.

Чути, чути козака горло. Як іде з кобзиною (П. Чубинський);

При кобзині зійшла днина, При скрипочці нічка; А вна [вона] собі молоденька, Як у траві чічка (Ю. Федькович).

Значення в інших словниках

1. кобзина — -и, ж., розм., рідко. Те саме, що кобза.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. кобзина — КОБЗИ́НА, и, ж., розм., рідко. Те саме, що ко́бза. Чути, чути козака горло. Як іде з кобзиною (Чуб., V, 1874, 110).  Словник української мови в 11 томах
3. кобзина — Кобзи́на, -ни ж. = кобза. Узяв кобзину в руки та й зачав співати. Федьк. І. 4. Ой далеко чути козака Ворла, що іде з кобзиною. Гол. І. 272.  Словник української мови Грінченка