кобзарів

КОБЗАРІ́В, ре́ва, ре́ве.

Прикм. до кобза́р; належний кобзареві.

Верига сів до столу й з зацікавленням почав розглядати кобзареве, чимсь ніби знайоме обличчя (П. Панч);

Кобзарева пісня будила вже нові думки і почуття (В. Малик);

На узліссі йому впала в око кобзарева землянка, а біля неї вже підтоптана постать самого Тайноока (О. Бердник);

Із сфери художньої творчості вона [літературна мова] поширилася у публіцистичну й наукову. Допомогла їй у цьому епістолярія, у тім числі і Кобзарева (В. Русанівський).

Значення в інших словниках

1. кобзарів — кобзарі́в прикметник  Орфографічний словник української мови
2. кобзарів — -рева, -реве. Прикм. до кобзар; належний кобзареві.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. кобзарів — Кобзарі́в, -ре́ва, -ре́ве  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. кобзарів — КОБЗАРІ́В, ре́ва, ре́ве. Прикм. до кобза́р; належний кобзареві. Верига сів до столу й з зацікавленням почав розглядати кобзареве, чимсь ніби знайоме обличчя (Панч, Гомон. Україна, 1954, 17); Люди пішли, несучи в серці терпкі слова кобзаревої пісні (Рибак, Помилка.., 1956. 752).  Словник української мови в 11 томах
5. кобзарів — Кобзарів, -рева, -ве Принадлежащій кобзарю. Шанували пам'ять кобзареву. О. L861. III. 25.  Словник української мови Грінченка