ковадло
КОВА́ДЛО, а, с.
1. Залізна або сталева підставка певної форми, на якій обробляють метал, кують металеві вироби.
Добреє ковадло не боїться молотка (прислів'я);
Гупає молот залізний, Бризка з ковадла огнем... (П. Грабовський);
Над циферблатом старовинного годинника враз розчинилися дверцята, і я побачив двох маленьких ковалів у червоних фартушках, що у такт маятнику цокали золотими молоточками по золотому ковадлу (В. Нестайко);
Коли метал розпікся до білого, коваль вихопив його і кинув на ковадло (Ю. Логвин).
2. анат. Одна зі слухових кісточок у середньому вусі (людей і тварин-ссавців).
Ковадло складається з тіла, короткого відростка і довгого відростка (з навч. літ.).
3. спец. Частина патронної гільзи, об яку розбивається пістон під час пострілу.
Гільза має в капсульному гнізді два капсулі. На бортах заднього капсуля є вирізи, а перед переднім – ковадло (з наук.-техн. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)