коваленко
КОВАЛЕ́НКО, а, ч., розм.
Син коваля.
Цекул, пренестський коваленко, В Латію з військом также пхавсь, Так Сагайдачний з Дорошенком Козацьким військом величавсь (І. Котляревський);
Ой ніхто ж так не заграє, як той коваленко (П. Чубинський);
Гуп-дзень, гуп-дзень, Рано-пораненьку, Б'є-кує цілий день Бравий коваленко (І. Нехода).
Словник української мови (СУМ-20)