коваленко
КОВАЛЕ́НКО, а, ч., розм. Син коваля.
Ой ніхто ж так не заграє, як той коваленко (Сл. Гр.);
Гуп-дзень, гуп-дзень. Рано-пораненьку, Б’є-кує цілий день Бравий коваленко (Нех., Казки.., 1958, 76).
Словник української мови (СУМ-11)КОВАЛЕ́НКО, а, ч., розм. Син коваля.
Ой ніхто ж так не заграє, як той коваленко (Сл. Гр.);
Гуп-дзень, гуп-дзень. Рано-пораненьку, Б’є-кує цілий день Бравий коваленко (Нех., Казки.., 1958, 76).
Словник української мови (СУМ-11)