ковадло
КОВА́ДЛО, а, с.
1. Залізна або сталева підставка певної форми, на якій обробляють метал, кують металеві вироби.
Добреє ковадло не боїться молотка (Номис, 1864, № 7357);
Гупає молот залізний. Бризка з ковадла огнем… (Граб., І, 1959, 555);
При куванні застосовують такий інструмент: ковадло, ..ковальські молоти.. й кліщі (Слюс. справа, 1957, 38);
*Образно. Стою біля ковадла нового життя, що оце починається (Гончар, Таврія.., 1957, 527).
2. анат. Одна зі слухових кісточок у середньому вусі (людей і ссавців).
3. спец. Частина патронної гільзи, об яку розбивається пістон під час пострілу.
Словник української мови (СУМ-11)