ковалівна

КОВАЛІ́ВНА, и, ж., розм.

Дочка коваля.

Оце ж тобі, ковалівно, .. опівнічне обнімання (Сл. Б. Грінченка);

Йому було весело. Кинувши свитку на тин, він тримав у руці невеличку тверду долоню Ганни-ковалівни, близько від себе бачив вологі, трохи подовжені й задьористі очі (Б. Левін);

Родина вся залилася слізьми, та що мали робити – мусили споряджати ковалівну на смерть таки того вечора. Її наречений був мисливцем і відчайдухом таким, що не раз з самою лише рогатиною йшов на ведмедя. Але дракон – не ведмідь (Ю. Винничук).

Значення в інших словниках

1. ковалівна — ковалі́вна іменник жіночого роду, істота розм.  Орфографічний словник української мови
2. ковалівна — -и, ж., розм. Дочка коваля.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. ковалівна — КОВАЛІ́ВНА, и, ж., розм. Дочка коваля. Оце ж тобі, ковалівно, ..опівнічне обнімання (Сл. Гр.).  Словник української мови в 11 томах
4. ковалівна — Ковалівна, -ни ж. Дочь кузнеца. Оце ж тобі, ковалівно,... опівночне обнімання. н. п.  Словник української мови Грінченка