ковалів

КОВАЛІ́В, ле́ва, ле́ве.

Прикм. до кова́ль; належний ковалеві.

Син дивиться на ковалеву роботу (І. Франко);

Ковалева дочка полюбила молодого молотобійця за чорні кучері і гаряче серце (А. Іщук);

Баба Вістунка уважно вислухала ковалеве горе, подумала і сказала: – Знаєш, здається мені, що то не твій син (Ю. Винничук).

Значення в інших словниках

1. Ковалів — Ковалі́в прізвище  Орфографічний словник української мови
2. ковалів — -лева, -леве. Прикм. до коваль; належний ковалеві.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. Ковалів — Ковалі́в, -ле́ва, -ле́ву, -ле́вим (пр.)  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. ковалів — КОВАЛІ́В, ле́ва, ле́ве. Прикм. до кова́ль; належний ковалеві. Син дивиться на ковалеву роботу (Фр., IV, 1950, 194); Ковалева дочка полюбила молодого молотобійця за чорні кучері і гаряче серце (Іщук, Вербівчани, 1961, 81).  Словник української мови в 11 томах
5. ковалів — Ковалів, -ле́ва, -ве Принадлежащій кузнецу. Проїжджаючи мимо ковалеву хату. Шрам одрізнивсь. К. ЧР. 203. ковале́ва горілка. Названіе водки, которую пьютъ на крестинахъ. Мил. 24. см. коваль 3.  Словник української мови Грінченка