ковалювати

КОВАЛЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, недок.

Займатися ковальством, працювати ковалем.

[Ялина:] Тарас ковалює!.. [Єфрем:] А в нас ковалів в слободі не треба?.. (М. Кропивницький);

В єдиній на всю Вербівку кузні, де ковалював Лаврін Перегуда з сином Онопрієм, тепер стояв гук від зорі до зорі (А. Іщук);

У вільний час Лукич ковалює в кузні нарівні з Ілончиним батьком (О. Гончар);

Поселився [Кузьма] у батьківській хаті край села, став ковалювати (О. Бердник);

– То це той Кизим, що ковалював у Черкасах? – Авжеж! Ліпшого коваля, ніж він, годі й шукати (В. Чемерис).

Значення в інших словниках

1. ковалювати — ковалюва́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. ковалювати — див. працювати  Словник синонімів Вусика
3. ковалювати — -юю, -юєш, недок. Займатися ковальством, працювати ковалем.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. ковалювати — Ковалюва́ти, -лю́ю, -лю́єш, -лю́є  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. ковалювати — КОВАЛЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, недок. Займатися ковальством, працювати ковалем. [Ялина:] Тарас ковалює!.. [Єфрем:] А в нас ковалів в слободі не треба?.. (Кроп.  Словник української мови в 11 томах
6. ковалювати — Ковалювати, -люю, -єш гл. Заниматься кузнечнымъ мастерствомъ. (Цигани) ковалюють та кіньми мінжують. Стор. МПр. 170.  Словник української мови Грінченка