ковалювати

КОВАЛЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, недок. Займатися ковальством, працювати ковалем.

[Ялина:] Тарас ковалює!.. [Єфрем:] А в нас ковалів в слободі не треба?.. (Кроп., IV, 1959, 346);

У вільний час Лукич ковалює в кузні нарівні з Ілончиним батьком (Гончар, І, 1954, 458);

В єдиній на всю Вербівку кузні, де ковалював Лаврін Перегуда з сином Онопрієм, тепер стояв гук від зорі до зорі (Іщук, Вербівчани, 1961, 5).

Значення в інших словниках

1. ковалювати — ковалюва́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. ковалювати — див. працювати  Словник синонімів Вусика
3. ковалювати — -юю, -юєш, недок. Займатися ковальством, працювати ковалем.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. ковалювати — КОВАЛЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, недок. Займатися ковальством, працювати ковалем. [Ялина:] Тарас ковалює!.. [Єфрем:] А в нас ковалів в слободі не треба?.. (М.  Словник української мови у 20 томах
5. ковалювати — Ковалюва́ти, -лю́ю, -лю́єш, -лю́є  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. ковалювати — Ковалювати, -люю, -єш гл. Заниматься кузнечнымъ мастерствомъ. (Цигани) ковалюють та кіньми мінжують. Стор. МПр. 170.  Словник української мови Грінченка