ковалів
КОВАЛІ́В, ле́ва, ле́ве. Прикм. до кова́ль; належний ковалеві.
Син дивиться на ковалеву роботу (Фр., IV, 1950, 194);
Ковалева дочка полюбила молодого молотобійця за чорні кучері і гаряче серце (Іщук, Вербівчани, 1961, 81).
Словник української мови (СУМ-11)