ковбанитися
КОВБА́НИТИСЯ, нюся, нишся, недок., розм.
1. Качатися в ковбані (у 1 знач.).
Ковбаняться свині в грязюці (Сл. Б. Грінченка);
Привик ти у землі ритися, у калюці ковбанитися і тобі заздро стає, коли твій брат задихається там і протягає руки, щоб вирватися (Панас Мирний);
– А де ти тоді був? Ковбанився, як кнур, під лісами та під шинками (З. Тулуб).
2. Борсатися в ковбані (у 2 знач.).
Передні з лейтенантом уже ковбанилися під мостом, прориваючись на допомогу лівим бійцям саперів (Іван Ле).
Словник української мови (СУМ-20)