ковдра
КО́ВДРА, и, ж.
Тепле покривало, перев. вовняне, яким люди накриваються в постелі.
Юзя лежала, укрита двома ковдрами і хутром, вся посиніла від холоду (Леся Українка);
Вона стелить їм на канапі, вкладає спати і вкриває ковдрою, щоб не холодно було (С. Чорнобривець);
Комендантська відтепер іменується штабом – вікна в ній щільно замасковані студентськими ковдрами (О. Гончар);
* Образно. Спала природа під ковдрою білою (О. Олесь);
На екрані знову з'явилося чорне провалля Космосу, засіяне мереживом зірок. З нього поволі виростала друга планета, обкутана білою ковдрою непроникливих хмар (О. Бердник).
Словник української мови (СУМ-20)