ковдра
КО́ВДРА, и, ж. Тепле вкривало, звичайно на ваті, яким люди накриваються в постелі.
Юзя лежала, укрита двома ковдрами і хутром, вся посиніла від холоде (Л. Укр., III, 1952, 635);
Вона стелить їм на канапі, вкладає спати і вкриває ковдрою, щоб не холодно було (Чорн., Визвол. земля, 1950, 17);
*Образно. Спала природа під ковдрою білою (Олесь, Вибр., 1958, 222);
*У порівн. Снігу навалило вище колін, він лежав важкою ковдрою на землі (Сенч., На Бат. горі, 1960, 9).
Словник української мови (СУМ-11)