ковнірець

КОВНІРЕ́ЦЬ, рця́, ч., розм.

Зменш.-пестл. до ко́внір.

А в нашого Василя Вишивані рукава. Вишиваний ковнірець (П. Чубинський);

Славко сидів без ковнірця, одягнений у довгу білу полотнянку (Л. Мартович);

Чисто виголений, з білим ковнірцем, .. він пішов за перегородку (І. Багряний);

Як злісно уп'явся в шию крохмальний ковнірець нової сорочки! (О. Полторацький).

Значення в інших словниках

1. ковнірець — ковніре́ць іменник чоловічого роду, істота комірець рідко  Орфографічний словник української мови
2. ковнірець — КОВНІРЕ́ЦЬ, рця́, ч., рідко. Зменш.-пестл. до ко́внір. А в нашого Василя Вишивані рукава. Вишиваний ковнірець (Чуб., V, 1874, 1115); Як злісно уп’явся в шию крохмальний ковнірець нової сорочки! (Полт., Повість.., 1960, 376).  Словник української мови в 11 томах
3. ковнірець — Ковнір, -ра м. = ковмір. Козак звик червону стрічку в ковнірі носити. K. ЧР. 327. ум. ковніре́ць. А в нашого Василя... вишиваний ковнірець. Чуб. V. 1115.  Словник української мови Грінченка