ковнірець
КОВНІРЕ́ЦЬ, рця́, ч., рідко. Зменш.-пестл. до ко́внір.
А в нашого Василя Вишивані рукава. Вишиваний ковнірець (Чуб., V, 1874, 1115);
Як злісно уп’явся в шию крохмальний ковнірець нової сорочки! (Полт., Повість.., 1960, 376).
Словник української мови (СУМ-11)