ковнірець
КОВНІРЕ́ЦЬ, рця́, ч., рідко. Зменш.-пестл. до ко́внір.
А в нашого Василя Вишивані рукава. Вишиваний ковнірець (Чуб., V, 1874, 1115);
Як злісно уп’явся в шию крохмальний ковнірець нової сорочки! (Полт., Повість.., 1960, 376).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- ковнірець — ковніре́ць іменник чоловічого роду, істота комірець рідко Орфографічний словник української мови
- ковнірець — КОВНІРЕ́ЦЬ, рця́, ч., розм. Зменш.-пестл. до ко́внір. А в нашого Василя Вишивані рукава. Вишиваний ковнірець (П. Чубинський); Славко сидів без ковнірця, одягнений у довгу білу полотнянку (Л. Мартович); Чисто виголений, з білим ковнірцем, .. Словник української мови у 20 томах
- ковнірець — Ковнір, -ра м. = ковмір. Козак звик червону стрічку в ковнірі носити. K. ЧР. 327. ум. ковніре́ць. А в нашого Василя... вишиваний ковнірець. Чуб. V. 1115. Словник української мови Грінченка