1. Словник української мови Грінченка

ковнірець

Ковнір, -ра

м. = ковмір. Козак звик червону стрічку в ковнірі носити. K. ЧР. 327. ум. ковніре́ць. А в нашого Василя... вишиваний ковнірець. Чуб. V. 1115.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ковнірець — ковніре́ць іменник чоловічого роду, істота комірець рідко Орфографічний словник української мови
  2. ковнірець — КОВНІРЕ́ЦЬ, рця́, ч., розм. Зменш.-пестл. до ко́внір. А в нашого Василя Вишивані рукава. Вишиваний ковнірець (П. Чубинський); Славко сидів без ковнірця, одягнений у довгу білу полотнянку (Л. Мартович); Чисто виголений, з білим ковнірцем, .. Словник української мови у 20 томах
  3. ковнірець — КОВНІРЕ́ЦЬ, рця́, ч., рідко. Зменш.-пестл. до ко́внір. А в нашого Василя Вишивані рукава. Вишиваний ковнірець (Чуб., V, 1874, 1115); Як злісно уп’явся в шию крохмальний ковнірець нової сорочки! (Полт., Повість.., 1960, 376). Словник української мови в 11 томах