ковнірець

ковніре́ць

іменник чоловічого роду, істота

комірець

рідко

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ковнірець — КОВНІРЕ́ЦЬ, рця́, ч., розм. Зменш.-пестл. до ко́внір. А в нашого Василя Вишивані рукава. Вишиваний ковнірець (П. Чубинський); Славко сидів без ковнірця, одягнений у довгу білу полотнянку (Л. Мартович); Чисто виголений, з білим ковнірцем, .. Словник української мови у 20 томах
  2. ковнірець — КОВНІРЕ́ЦЬ, рця́, ч., рідко. Зменш.-пестл. до ко́внір. А в нашого Василя Вишивані рукава. Вишиваний ковнірець (Чуб., V, 1874, 1115); Як злісно уп’явся в шию крохмальний ковнірець нової сорочки! (Полт., Повість.., 1960, 376). Словник української мови в 11 томах
  3. ковнірець — Ковнір, -ра м. = ковмір. Козак звик червону стрічку в ковнірі носити. K. ЧР. 327. ум. ковніре́ць. А в нашого Василя... вишиваний ковнірець. Чуб. V. 1115. Словник української мови Грінченка