ковтання
КОВТА́ННЯ, я, с.
Дія за знач. ковта́ти.
Варивода ковтнув слину, намагаючись цим зрівняти внутрішній тиск на барабанні перетинки вуха з зовнішнім, бо при ковтанні відкриваються проходи в євстахійові труби (М. Трублаїні);
Початок дифтерії часто нагадує ангіну. У разі підвищеної температури, появі болю при ковтанні, головного болю необхідно відразу ж викликати лікаря (із журн.);
Скорочення, а власне ковтання цілих приголосних, особливо в окриках і окликах, зустрічаємо однаково серед гуцулів і на Вкраїні (І. Франко).
Словник української мови (СУМ-20)