ковтання

ковта́ння

-я, с.

Дія за знач. ковтати.

Значення в інших словниках

1. ковтання — ковта́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. ковтання — КОВТА́ННЯ, я, с. Дія за знач. ковта́ти. Варивода ковтнув слину, намагаючись цим зрівняти внутрішній тиск на барабанні перетинки вуха з зовнішнім, бо при ковтанні відкриваються проходи в євстахійові труби (М.  Словник української мови у 20 томах
3. ковтання — КОВТА́ННЯ, я, с. Дія за знач. ковта́ти. У стовбурі мозку лежать центри ссання, жування, ковтання й виділення травних соків (Анат. і фізіол. люд.  Словник української мови в 11 томах