кодифікація
КОДИФІКА́ЦІЯ, ї, ж.
1. Систематизація чинного законодавства зведенням різних правових законів, постанов і т. ін. в єдине ціле – кодекс.
Джерелом юридичних знань Київської Русі була “Руська правда” .. Цікаво, що кодифікація різних редакцій “Правди” здійснена за Ярослава київськими адміністраторами Коснячком, Микифором Киянином, Чудіним Микулою, які мали ґрунтовні знання в галузі права (з наук.-попул. літ.);
Мойсей-пророк, як давній Батько всіх кодифікацій, Примостивсь, як писар, збоку (В. Самійленко);
Одним із найважливіших способів міжнародної правотворчості є кодифікація міжнародного права (з навч. літ.).
2. лінгв. Вироблення норм літературної мови.
Нормалізація, кодифікація посідає першочергове місце у функціонуванні термінології як складника наукового функціонального стилю (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)