кодифікований
КОДИФІКО́ВАНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. до кодифікува́ти 1.
До XVI ст. лицарські правила ведення збройних змагань на Заході були вже досить чітко кодифіковані, а також детально розроблені та формалізовані у приписах, тоді як в Україні існувала лише усна традиція двобою (із журн.);
// кодифіко́вано, безос. пред.
У таких країнах, як Німеччина, Франція, США, комерційне право кодифіковано у формі комерційних кодексів, які діють паралельно з цивільними кодексами (з навч. літ.);
Остаточно норми творення ступенів порівняння кодифіковано в “Українському правописі” 1928 року (з наук. літ.).
2. лінгв. Дієпр. пас. до кодифікува́ти 2.
Живому усному мовленню, як і кодифікованій літературній мові, властива багатоваріантність різних утворень (з наук. літ.);
* Образно. Закон – це кодифікована совість. Так сказав хтось із великих (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)