кодифікований

КОДИФІКО́ВАНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. до кодифікува́ти 1.

До XVI ст. лицарські правила ведення збройних змагань на Заході були вже досить чітко кодифіковані, а також детально розроблені та формалізовані у приписах, тоді як в Україні існувала лише усна традиція двобою (із журн.);

// кодифіко́вано, безос. пред.

У таких країнах, як Німеччина, Франція, США, комерційне право кодифіковано у формі комерційних кодексів, які діють паралельно з цивільними кодексами (з навч. літ.);

Остаточно норми творення ступенів порівняння кодифіковано в “Українському правописі” 1928 року (з наук. літ.).

2. лінгв. Дієпр. пас. до кодифікува́ти 2.

Живому усному мовленню, як і кодифікованій літературній мові, властива багатоваріантність різних утворень (з наук. літ.);

* Образно. Закон – це кодифікована совість. Так сказав хтось із великих (з газ.).