кожушанка
КОЖУША́НКА, и, ж.
Шуба з овечої шкури, перев. покрита зверху сукном.
На той гук та на крик собак вибіг Яшка, а за ним і сам суддя у довгій кожушанці (Панас Мирний);
Вийшла товста старостиха в розхристаній, нашвидку накинутій на плечі кожушанці (Іван Ле);
Жінка біля нього, бліднюща і тонка, в благенькій кожушанці, латаній і перелатаній, підперезаній мотузком (В. Барка);
Кожушанки шили переважно з овечих шкур та покривали зверху сукном (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)