козар

КОЗА́Р¹, я́, ч., рідко.

Пастух кіз.

Козар сміється очима до своїх кіз (М. Коцюбинський);

Тут стояв уже старший вівчар.., а біля нього кілька вівчарів до овець, .. козар до кіз (В. Гжицький);

* У порівн. – Чи, мов козар, що, здершись на стрімчак, Чатує стадо у нічній долині, Щоб не нагнав його якийсь хижак, – Такі утрьох були ми в тій хвилині (Є. Дроб'язко, пер. з тв. Данте).

КОЗА́Р², я́, ч., діал.

Те саме, що підбере́зник.

Там – сім'я порхавок, там козар з бабкою; І ковпак повагом привітавсь шапкою (І. Качуровський);

Часом баба настолочить сивульку [наступить на сироїжку] чи хробачливого козаря (І. Керницький).

Значення в інших словниках

1. козар — коза́р іменник чоловічого роду, істота пастух кіз рідко  Орфографічний словник української мови
2. козар — див. пастух  Словник синонімів Вусика
3. козар — -я, ч., рідко. Пастух кіз.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. козар — ПАСТУ́Х (той, хто пасе стадо, череду тощо), ПА́СТИР заст.; ТАБУ́ННИК, ГУРТІВНИ́К, СТА́ДНИК заст., СТАДА́Р діал. (той, хто пасе табун коней, верблюдів тощо); ЧЕРЕДНИ́К (перев. великої рогатої худоби); ЧАБА́Н, ВІВЧА́Р, ВАТА́ЖНИК заст., ГАЙДА́Р діал.  Словник синонімів української мови
5. козар — КОЗА́Р, я, ч., рідко. Пастух кіз. Козар сміється очима до своїх кіз (Коцюб., II, 1955, 324); Тут стояв уже старший вівчар.., а біля нього кілька вівчарів до овець, ..козар до кіз (Гжицький, Опришки, 1962, 16).  Словник української мови в 11 томах