козаків

КОЗАКІ́В, ко́ва, ко́ве.

Прикм. до коза́к 1–4; належний козакові.

Галя вже знала, що козакова хата стоїть недалечко від церкви (Марко Вовчок);

Козаків кінь, ніби вчув отаманову команду, притьмом обскочив гайдука наліворуч [зліва] (П. Панч);

Усміх його був невеселий, ба навіть гіркий. Але він трохи скрасив посуворіле, схудле козакове обличчя (В. Малик).

Значення в інших словниках

1. козаків — козакі́в прикметник  Орфографічний словник української мови
2. козаків — -кова, -кове. Прикм. до козак 1-5); належний козакові.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. козаків — КОЗАКІ́В, ко́ва, ко́ве. Прикм. до коза́к 1-5; належний козакові. Галя вже знала, що козакова хата стоїть недалечке від церкви (Вовчок, І, 1955, 320).  Словник української мови в 11 томах
4. козаків — Козаків, -кова, -ве Принадлежащій козаку. Ще дівчина дверей не одчинила, козакова пшениця поспіла. Мет. 28.  Словник української мови Грінченка