козачище
КОЗАЧИ́ЩЕ, а, ч.
Збільш. до коза́к 1–5.
Славного війська козачище (Сл. Б. Грінченка);
Цей сотничина [сотник], дарма, що багатир на всю губу, просто в лице йому плюнув, ще й воєводу зневажив. І що собі отсей козачище гадає! (Б. Лепкий).
Словник української мови (СУМ-20)