козачка

КОЗА́ЧКА¹, и, ж.

Дружина або дочка козака (у 1, 2 знач.).

А козачка жде милого, Не убитого, живого (Л. Боровиковський);

– Хто ж і порадить сироту, – одказують старі козачки, – як не ми? (Марко Вовчок);

Вона була козачкою вільного роду (Панас Мирний);

В тій хаті, обсадженій головатими соняшниками, жила молода козачка з хлопчиком Андрійком (Р. Іваничук);

Дівчина зі станиці, козачка, .. швидко йшла шляхом, несучи у руці маленький клунок (В. Собко);

Кубанка, козачка ладна була загинути – так прагнула покуштувати боротьби і перемоги (Олекса Ізарський).

КОЗА́ЧКА², и, ж., заст.

Рід верхнього чоловічого сукняного одягу.

Козачка. Коротка верхня одежа, що ледве доходить до колін .. Комір високий, стоячий, а замість фалд дрібні збори (О. Воропай).

Значення в інших словниках

1. козачка — коза́чка іменник жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. козачка — -и, ж. Дружина або дочка козака (у 1-3 знач.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. козачка — Коза́чка, -чки, -чці; -за́чки, -чок  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. козачка — КОЗА́ЧКА, и, ж. Дружина або дочка козака (у 1-3 знач.). А козачка жде милого. Не убитого, живого (Бор., Тв., 1957, 73); — Хто ж і порадить сироту,— одказують старі козачки,— як не ми? (Вовчок, І, 1955, 25); Дівчина зі станиці, козачка, ..  Словник української мови в 11 томах
5. козачка — Козачка, -ки ж. 1) Казачка. Та хто таке чув, щоб вільна козачка за крепака піддавалась? МВ. Скоро стам козачка козацький голос зачувати. ЗОЮР. 2) Родъ верхней мужской суконной одежды. Чуб. VII. 419. 3) — піскова. насѣк. Cicindela sylvatica. Вх. Пч. I. 5.  Словник української мови Грінченка