козачковий
КОЗАЧКО́ВИЙ, а, е.
1. Прикм. до козачо́к¹ 2.
Козачкова служба;
// Який носили козачки.
Сміялись з його [нього] хлопці, коли побачили у рваній козачковій одежі (Панас Мирний).
2. Стос. до козачка (див. козачо́к¹ 3).
Загальна риса, властива більшості епізодів опери “Запорожець за Дунаєм”, – ритміка народних танців із частим уживанням козачкових та гопакових зворотів (з наук. літ.);
За музичними та хореографічними особливостями танці на Бойківщині поділяються на коломийкові, козачкові й такі, що становлять окрему групу (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)