1. Словник української мови у 20 томах

козачковий

КОЗАЧКО́ВИЙ, а, е.

1. Прикм. до козачо́к¹ 2.

Козачкова служба;

// Який носили козачки.

Сміялись з його [нього] хлопці, коли побачили у рваній козачковій одежі (Панас Мирний).

2. Стос. до козачка (див. козачо́к¹ 3).

Загальна риса, властива більшості епізодів опери “Запорожець за Дунаєм”, – ритміка народних танців із частим уживанням козачкових та гопакових зворотів (з наук. літ.);

За музичними та хореографічними особливостями танці на Бойківщині поділяються на коломийкові, козачкові й такі, що становлять окрему групу (з наук. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. козачковий — козачко́вий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. козачковий — -а, -е. 1》 Прикм. до козачок 2). || Якого носили козачки. 2》 Стос. до козачка (у 3 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. козачковий — КОЗАЧКО́ВИЙ, а, е. 1. Прикм. до козачо́к 2; // Який носили козачки. Сміялись з його хлопці, коли побачили у рваній козачковій одежі (Мирний, IV, 1955, 169). 2. Стос. до козачка (у 3 знач.). Словник української мови в 11 томах