1. Словник української мови в 11 томах

козачковий

КОЗАЧКО́ВИЙ, а, е.

1. Прикм. до козачо́к 2;

// Який носили козачки.

Сміялись з його хлопці, коли побачили у рваній козачковій одежі (Мирний, IV, 1955, 169).

2. Стос. до козачка (у 3 знач.).

Загальна риса, властива більшості епізодів опери [«Запорожець за Дунаєм»].— народнотанцювальна ритміка з частим уживанням козачкових та гопакових зворотів (Укр. клас. опера, 1957, 141).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. козачковий — козачко́вий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. козачковий — -а, -е. 1》 Прикм. до козачок 2). || Якого носили козачки. 2》 Стос. до козачка (у 3 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. козачковий — КОЗАЧКО́ВИЙ, а, е. 1. Прикм. до козачо́к¹ 2. Козачкова служба; // Який носили козачки. Сміялись з його [нього] хлопці, коли побачили у рваній козачковій одежі (Панас Мирний). 2. Стос. до козачка (див. козачо́к¹ 3). Словник української мови у 20 томах