1. Словник української мови в 11 томах

козачка

КОЗА́ЧКА, и, ж. Дружина або дочка козака (у 1-3 знач.).

А козачка жде милого. Не убитого, живого (Бор., Тв., 1957, 73);

— Хто ж і порадить сироту,— одказують старі козачки,— як не ми? (Вовчок, І, 1955, 25);

Дівчина зі станиці, козачка, ..швидко йшла шляхом, несучи у руці маленький клунок (Собко. Кавказ, 1946, 8).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. козачка — коза́чка іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. козачка — -и, ж. Дружина або дочка козака (у 1-3 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. козачка — КОЗА́ЧКА¹, и, ж. Дружина або дочка козака (у 1, 2 знач.). А козачка жде милого, Не убитого, живого (Л. Боровиковський); – Хто ж і порадить сироту, – одказують старі козачки, – як не ми?... Словник української мови у 20 томах
  4. козачка — Коза́чка, -чки, -чці; -за́чки, -чок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. козачка — Козачка, -ки ж. 1) Казачка. Та хто таке чув, щоб вільна козачка за крепака піддавалась? МВ. Скоро стам козачка козацький голос зачувати. ЗОЮР. 2) Родъ верхней мужской суконной одежды. Чуб. VII. 419. 3) — піскова. насѣк. Cicindela sylvatica. Вх. Пч. I. 5. Словник української мови Грінченка