1. Словник української мови у 20 томах

козачище

КОЗАЧИ́ЩЕ, а, ч.

Збільш. до коза́к 1–5.

Славного війська козачище (Сл. Б. Грінченка);

Цей сотничина [сотник], дарма, що багатир на всю губу, просто в лице йому плюнув, ще й воєводу зневажив. І що собі отсей козачище гадає! (Б. Лепкий).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. козачище — козачи́ще іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. козачище — -а, ч. Збільш. до козак. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. козачище — КОЗАЧИ́ЩЕ, а, ч. Збільш. до коза́к 1-5. Славного війська козачище (Сл. Гр.). Словник української мови в 11 томах
  4. козачище — Козачище, -ща м. ув. отъ коза́к. Словник української мови Грінченка