козеняточко
КОЗЕНЯ́ТОЧКО, а, с.
1. Зменш.-пестл. до козеня́тко 1.
Підійшла коза до дверей і заспівала: “Діточки мої, козеняточка, Відмикайтеся, відчиняйтеся! Ваша матінка прийшла” (з казки);
Браконьєрові закон не писаний, він іде в ліс і винищує і цапів, і кізочок, і маленьких козеняточок (Остап Вишня).
2. перен., розм. Зменш.-пестл. до козеня́тко 2.
Моє дорогеньке козеняточко, мій маленький синочок, врешті заснув (із журн.);
// Уживається як лагідне звертання до дитини.
– Козеняточко маленьке моє, не сперечайся, будь ласка, – лагідно умовляла бабуся свого онука (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)