козинець
КОЗИ́НЕЦЬ, нця, ч., вет.
Хворобливе викривлення передньої кінцівки тварини (перев. коня) в колінах.
Козинець є ознакою слабості ніг коня і його зниженої працездатності (з наук. літ.);
Козинець – це напівзігнутий стан передньої кінцівки тварини в зап'ястному суглобі, викликаний укороченням (контрактурою) сухожиль згиначів (з навч. літ.);
– Занехаяли ви свої хазяйствечка [господарства]. Дуже занехаяли: на скотині он луговий метелик, у свиней козинці... (Остап Вишня).
Словник української мови (СУМ-20)