козиний
КОЗИ́НИЙ, а, е.
Те саме, що ко́зячий.
Гапка-лапка, козина головка: не боїться ні собак, ні сірого вовка (Номис);
Дід Маврикій пив тепле козине молоко й не міг нахвалитись: – Густе ж яке та смачне! У-у – мед, чистісінький мед, куди там! (О. Донченко);
Жінки несли їм фрукти, козиний сир, бринзу (О. Гончар);
У довгих великих тоболах складено було найліпші двінські хутра: чорні куди, соболі, бобри, веретища з ніжного козиного пуху (П. Загребельний);
В час той окличники в жертву богам несли через місто Пару ягнят і плід польовий, що серця звеселяє, Вина в козиних міхах (Борис Тен, пер. з тв. Гомера).
Словник української мови (СУМ-20)