козинячий

КОЗИ́НЯЧИЙ, а, е, діал.

Козячий.

– Нічого й не бачу, нічого й не чую! Коли хтось по потилиці мені як шарахне, так я своїм лобом об козинячий тільки – лусь! (Остап Вишня);

Відразу стало тихо й затишно, ущух дитячий плач і козиняче мекання (І. Багряний);

Її довгі моторні пальці поринають у легку піну розчесаної козинячої шерсті (О. Ільченко);

До кімнати метеором влетіло пухкеньке дівча з бистрими козинячими очима (Олесь Досвітній).

Значення в інших словниках

1. козинячий — -а, -е, діал. Козячий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. козинячий — КОЗИ́НЯЧИЙ, а, е, діал. Козячий. Її довгі моторні пальці поринають у легку піну розчесаної козинячої шерсті (Ільч., Вибр., 1948, 37); До кімнати метеором влетіло пухкеньке дівча з бистрими козинячими очима (Досв., Вибр., 1959, 242).  Словник української мови в 11 томах
3. козинячий — Кози́нячий, -а, -е = козиний.  Словник української мови Грінченка