козир
КО́ЗИР, я, ч.
1. У картярській грі – карта тієї масті, що оголошується старшою та б'є будь-яку карту інших мастей.
– Не завжди і чирва – козир! (А. Головко);
Козуб узяв карти, поволі розтяг їх віялом і, не побачивши жодного козиря, сказав до В'юна: – Ходи (В. Шкляр);
Мареку таки справді йшла карта до рук. Тоді як інші били один одного козирями (С. Масляк, пер. з тв. Я. Гашека).
2. перен. Те, що у відповідний момент може дати комусь перевагу в чому-небудь.
– Наближається військо Османове, а пани ще по маєтках сидять. Та ми [козаки] – останній козир королівський! (З. Тулуб);
Він знав: якщо станеться неприємність – Федір змушений буде його виручати. Він звик покладатися на цей свій козир (М. Руденко);
– Рішучість – наш козир, наша сила, наш рятунок! (О. Бердник).
3. перен., розм. Уживається перев. як прикладка на означення сміливої, спритної, розторопної, гострої на язик людини.
Юнона, козир-молодиця, Юпітеру не піддалась; Бо знала, що стара лисиця На всякі штуки удалась (І. Котляревський);
– Ага. Не я казав? Не я казав? А що, неправда? На лобі місяць, на потилиці зорі! Козир – не дівка! (Панас Мирний);
– А жінка його? – О, козир-бабуся, хоч і беззуба! (В. Підмогильний);
До Кузьми пішла Галя Бирківна, дівка-козир, кров з молоком, високий стан, в косах – шовкова стрічка (Ю. Хорунжий);
– Ви ж бачили? – вигукнув він. – Які вояки! Козир-хлопці! (Т. Воронович, пер. з тв. Ж. Верна).
Світи́ти ко́зиря див. світи́ти.
◇ (1) Би́тий ко́зир – бувала, з великим життєвим досвідом людина.
Батуллі гаразд обміркував свою розмову з [Молоканом]. Він битий козир і на слові не промахнеться (Іван Ле);
Вибива́ти / ви́бити ко́зирі (ко́зир) з рук див. вибива́ти;
Ви́грати ко́зиря див. виграва́ти;
Викида́ти / ви́кинути ко́зиря див. викида́ти;
Гну́ти ко́зиря див. гну́ти;
Гра з відкри́тими ко́зирями (ка́ртами) див. гра;
Гра́ти би́тим ко́зирем див. гра́ти;
Диви́тися ко́зирем див. диви́тися;
Ки́дати / ки́нути оста́ннього ко́зиря див. ки́дати;
(2) Ко́зир (усі́ ко́зирі) у ру́ки (до рук, у рука́х), кому, кого і без дод.:
а) у кого-небудь є можливість показати свої знання, уміння, здібності і т. ін.
– Ви хоч би шаховий [гурток] узяли на себе. У вас же, здається, третя категорія, Леоніде Артемовичу? .. Вам усі козирі до рук (Ю. Мушкетик);
б) перевага у чому-небудь.
– Коли б я тепер вiддав Правобережну Україну, пiсля того, як вона довго борикалася за свою незалежнiсть.., так це був би новий козир у руках моїх ворогiв проти мене (Б. Лепкий);
Дочасне виготовлення днища [при будуванні Дніпрельстану] дає деякий козир у руки (Г. Коцюба).
Словник української мови (СУМ-20)