козир-дівка
КО́ЗИР-ДІ́ВКА, и, ж., розм.
Про сміливу, спритну, гостру на язик дівчину.
А Ївга, вже вона й замужем, вже вона й молодиця, вже і діточок наводила, а в людей усе вона козир-дівка! (Г. Квітка-Основ'яненко);
Чогось на неї дуже пан задивляється. Та як його й не задивитися на таку козир-дівку? (Панас Мирний);
Батько .. до Ганни промовляв: – Козир-дівка! Тебе лише в посли слати... (А. Чайковський);
Спершу впала йому в очі Одарка – козир-дівка, одиначка, мельникова дочка (Ю. Мушкетик).
Словник української мови (СУМ-20)