козинячий
КОЗИ́НЯЧИЙ, а, е, діал.
Козячий.
– Нічого й не бачу, нічого й не чую! Коли хтось по потилиці мені як шарахне, так я своїм лобом об козинячий тільки – лусь! (Остап Вишня);
Відразу стало тихо й затишно, ущух дитячий плач і козиняче мекання (І. Багряний);
Її довгі моторні пальці поринають у легку піну розчесаної козинячої шерсті (О. Ільченко);
До кімнати метеором влетіло пухкеньке дівча з бистрими козинячими очима (Олесь Досвітній).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- козинячий — -а, -е, діал. Козячий. Великий тлумачний словник сучасної мови
- козинячий — КОЗИ́НЯЧИЙ, а, е, діал. Козячий. Її довгі моторні пальці поринають у легку піну розчесаної козинячої шерсті (Ільч., Вибр., 1948, 37); До кімнати метеором влетіло пухкеньке дівча з бистрими козинячими очима (Досв., Вибр., 1959, 242). Словник української мови в 11 томах
- козинячий — Кози́нячий, -а, -е = козиний. Словник української мови Грінченка