козинячий

КОЗИ́НЯЧИЙ, а, е, діал. Козячий.

Її довгі моторні пальці поринають у легку піну розчесаної козинячої шерсті (Ільч., Вибр., 1948, 37);

До кімнати метеором влетіло пухкеньке дівча з бистрими козинячими очима (Досв., Вибр., 1959, 242).

Значення в інших словниках

1. козинячий — -а, -е, діал. Козячий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. козинячий — КОЗИ́НЯЧИЙ, а, е, діал. Козячий. – Нічого й не бачу, нічого й не чую! Коли хтось по потилиці мені як шарахне, так я своїм лобом об козинячий тільки – лусь! (Остап Вишня); Відразу стало тихо й затишно, ущух дитячий плач і козиняче мекання (І.  Словник української мови у 20 томах
3. козинячий — Кози́нячий, -а, -е = козиний.  Словник української мови Грінченка