1. Словник української мови у 20 томах

козинець

КОЗИ́НЕЦЬ, нця, ч., вет.

Хворобливе викривлення передньої кінцівки тварини (перев. коня) в колінах.

Козинець є ознакою слабості ніг коня і його зниженої працездатності (з наук. літ.);

Козинець – це напівзігнутий стан передньої кінцівки тварини в зап'ястному суглобі, викликаний укороченням (контрактурою) сухожиль згиначів (з навч. літ.);

– Занехаяли ви свої хазяйствечка [господарства]. Дуже занехаяли: на скотині он луговий метелик, у свиней козинці... (Остап Вишня).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. козинець — кози́нець іменник чоловічого роду викривлення ніг у коня Орфографічний словник української мови
  2. козинець — -нця, ч. Хворобливе викривлення передніх ніг коня (іноді собаки) в колінах. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. козинець — КОЗИ́НЕЦЬ, нця, ч. Хворобливе викривлення передніх ніг коня (іноді собаки) в колінах. Козинець є ознакою слабості ніг [коня] і пониженої роботоздатності [працездатності] (Конярство, 1957, 15). Словник української мови в 11 томах
  4. козинець — Козинець, -нця ж. Болѣзнь колѣнъ переднихъ ногъ лошади, отъ чего эти ноги въ колѣняхъ всегда согнуты. Мирг. у. Слов. Д. Эварн. Словник української мови Грінченка