козубенька
КОЗУБЕ́НЬКА, и, ж.
Зменш.-пестл. до ко́зуб і ко́зубень.
Соснові копистки стругали І до боків поначепляли На валяних вірьовочках; Із лик плетені козубеньки, З якими ходять по опеньки, Були, мов суми, на плечах (І. Котляревський);
Радюк побачив, що недалечко од його на вишневій гіллячці висіла луб'яна козубенька, почеплена за гіллячку ключкою, прив'язаною до дужки. Через густе зелене листя все просовувалась рука й кидала вишні (І. Нечуй-Левицький);
І хто б у цей час не заглянув у його догідливі очі, ніколи б не повірив, що він .. може .. виривати коси в жінок за козубеньку грибів (М. Стельмах);
Кожна з молодичок .. тримала на зігнутій руці козубеньку (витвір народного мистецтва) повну черешень – рубінових, жовтих, рожевих і майже червоного кольору (В. Чемерис).
Словник української мови (СУМ-20)