козуля

КОЗУ́ЛЯ, рідко КОСУ́ЛЯ, і, ж.

1. Ссавець родини оленевих з малорозгалуженими невеликими рогами (у самиць); сарна.

В Карпатських і Кримських горах можна зустріти благородних оленів, диких кабанів, козулю, куницю (І. Цюпа);

У дібровах та борах бродять вепри, тури, олені, козулі, вовки, гніздяться птахи, у дуплах старезних дерев мирно гудуть бджолині рої (В. Малик);

Я ждав, коли прийде косуля їсти сіно, Вона приходила щоночі неодмінно, Тремтяча, як зоря, що впала в темнику, Я ж оглядав її, рожеву й боязку... (Д. Павличко);

Вітрисько приніс .. приглушене туманом на мілині фиркання дикої косулі, якій в ніздрі потрапив водяний павук (Є. Пашковський);

* У порівн. Франка вибігла наперед, ногами толочила траву і легко, мов козуля, стрибала з пенька на пеньок (С. Чорнобривець).

2. тільки козу́ля. Зменш.-пестл. до коза́.

Маленька наша козуля була улюбленицею усіх сусідських дітей (із журн.).

Значення в інших словниках

1. козуля — козу́ля іменник жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. козуля — косуля, -і, ж. Дика коза; сарна.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. козуля — Ссавець із родини оленевих, заселяє ліси і степи Європи і частини Азії; вис. у холці бл. 90 см; об'єкт полювання.  Універсальний словник-енциклопедія
4. козуля — КОЗУ́ЛЯ (КОСУ́ЛЯ) (дика коза), СА́РНА (СЕ́РНА). В Карпатських і Кримських горах можна зустріти благородних оленів, диких кабанів, козулю, куницю (І.  Словник синонімів української мови
5. козуля — КОЗУ́ЛЯ, КОСУ́ЛЯ, і, ж. Дика коза; сарна. Козуля є цінним мисливським звіром, який дає м’ясо, шкіру й хутро (Звірі .. Карпат.., 1952, 59); В Карпатських і Кримських горах можна зустріти благородних оленів, диких кабанів, козулю, куницю (Цюпа, Україна..  Словник української мови в 11 томах
6. козуля — Козуля, -лі ж. 1) Маленькая корова съ загнутыми назадъ рогами. Желех. Kolb. І. 65. 2) насѣк. Cerambyx. Желех. 3) Двойной крючекъ для ловли рыбы. ум. козулька.  Словник української мови Грінченка